Я вже давно в цьому пересвідчився, лише той, хто йде до кінця, щоб довести свою правду та домогтись своїх прав – ПЕРЕМАГАЄ!
За останні пару років, я побачив не багатьох, хто іде до кінця. Завжди легше сказати: Конституція не працює, ваші заяви не працюють, ст 35 не працює, консультація не допомогла, і здатися та зазнати поразки!
АЛЕ, якщо, все ж таки, твердо триматися своїх принципів і йти до кінця – БУДЕ ПЕРЕМОГА!
ЦЕ ТЕ, ЩО МИ БАЧИМО В СПРАВІ 560/8465/24. Тут, чоловік не жалівся, не здавався і не розказував, що щось не працює – а йшов до кінця – І ВИГРАВ ОСТАТОЧНО!
Так, Сьомий апеляційний адмінсуд у постанові по іншій справі 560/8465/24 від 16 квітня 2025 року визнав дії ТЦК щодо призову протиправними.
Пастор релігійної громади церкви Євангельських християн-баптистів «Дім миру» звернувся до Чернівецького окружного адмінсуду з позовом, в якому просив скасувати наказ начальника ТЦК від 21 лютого 2025 року про його мобілізацію та направлення для проходження військової служби, а також скасувати наказ командира військової частини щодо його зарахування до списків особового складу.
Рішенням Чернівецького ОАС від 16 квітня 2025 року адміністративний позов задоволено.
Судом першої інстанції встановлено, що згідно довідки релігійної організації релігійної громади церкви Євангельських християн-баптистів «Дім миру» від 26 лютого 2025 року позивач є пастором вищезазначеної релігійної організації.
Довідками від 26.02.2025 та від 28.02.2025 р. релігійна організація підтвердила внесення священнослужителя до списків бронювання від мобілізації. Даний список направлений до Генерального штабу ЗСУ і затверджений Державною службою з етнополітики та свободи совісті (ДЕСС).
Суд послався також і на важливий висновок Веніціанської комісії, на підставі якої зараз можна вигравати! Венеційська комісія, посилаючись на інформацію Європейського бюро з питань відмови від військової служби з мотивів совісті, констатувала припинення в Україні з початку повномасштабної агресії 24 лютого 2022 року визнання права на відмову від військової служби з мотивів совісті. За наявними даними, в межах поточної мобілізації жодна заява про проходження альтернативної служби не була задоволена.
Враховуючи позицію Венеційської комісії, суд наголошує на важливості забезпечення балансу між конституційним обов`язком захисту держави та правом на свободу совісті та віросповідання. Хоча умови воєнного стану можуть зумовлювати певні обмеження прав і свобод, повне ігнорування права на відмову від військової служби з мотивів совісті, особливо для осіб, чиї релігійні переконання є глибокими та послідовними, може становити порушення міжнародних стандартів у сфері прав людини.
Суд, надаючи оцінку обставинам справи, також бере до уваги міжнародні стандарти у сфері захисту прав людини, зокрема положення статті 9 Європейської конвенції з прав людини (ЄКПЛ) та статті 18 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права (далі – МПГПП), які гарантують право на свободу думки, совісті та релігії, що включає право на сумлінну відмову від військової служби.
Як зазначає Венеційська комісія у своєму висновку, право на сумлінну відмову від військової служби ґрунтується на глибоких релігійних або інших переконаннях, що передбачають тверду, послідовну та щиру відмову від будь-якої участі у війні або носіння зброї. Держави можуть встановлювати певні вимоги щодо обґрунтування щирості таких переконань.
Обмеження цього права, згідно з ЄКПЛ, повинні бути чітко визначені законом, мати легітимну мету та бути суворо обмеженими тим, що є обґрунтовано необхідним для досягнення цієї мети, а також пропорційними до неї. Хоча ЄКПЛ допускає певні відступи від цього права у вузьких межах крайньої необхідності, МПГПП таких відступів не передбачає.
Важливим є те, що як за ЄКПЛ, так і за МПГПП, держави несуть позитивне зобов`язання щодо створення системи альтернативної (невійськової) служби.
Така служба має бути відокремлена від військової системи, не мати карального характеру та бути обмеженою розумними часовими рамками. Доступ до альтернативної служби повинен бути недискримінаційним та забезпечуватися справедливими і прозорими механізмами. Венеційська комісія підкреслює, що сама сутність сумлінної відмови від військової служби передбачає неможливість її повного виключення навіть під час війни, хоча держави і мають певну обмежену свободу розсуду, особливо у випадку загальної мобілізації. При цьому, Комісія чітко зазначає, що за жодних обставин особа, яка сумлінно відмовляється від військової служби, не може бути зобов`язана носити або використовувати зброю, навіть для самооборони країни.
Рішення на сьогодні остаточне, бо Касаційну скаргу Військової частини по цій справі Верховний Суд відхилив! ПЕРЕМОГА саме так здобувається!
Тому, дорогі мої друзі, якщо відстоюєте свої права, то відстоюйте до кінця, і не жалійтесь та не шукайте крайніх, а робіть це професійно і твердо і Бог буде з вами.
Для консультацій – bukforua@gmail.com
Адвокат Сергій Гула
